|
|
Сторінка вчителя-логопеда У дошкільному навчальному закладі діють 2 групи компенсуючого типу для дітей з вадами мовлення.
Корекційно – розвивальну роботу з дітьми проводять вчителі – логопеди:
Одним з основних завдань корекційно – попереджувального навчання дітей старшого дошкільного віку є корекція провідного розладу, розвиток усіх сторін мовлення та підготовка до навчання в школі.
Напрямки роботи вчителя - логопеда: * розвиток зв’язного мовлення; * корекція фонетико –фонематичної системи; * формування лексичної компетентності; * удосконалення граматичної будови мовлення. 1. Не лякайте дитину невдачами та майбутніми проблемами в школі. Часто від батьків можна почути: «Ти все граєшся! Ось підеш до школи - побачиш, що це не мед!», «Якщо будеш погано вчитися, тебе ніхто любити не буде», «До школи треба готуватися, бо виростеш дурнем» тощо. Ці висловлювання не тільки не сприятимуть появі бажання йти до школи, а навпаки – сформують негативні установки, яким потім дитина намагатиметься знайти підтвердження.Щоб вона зрозуміла, що її чекає в школі, як учитель спілкується на уроці, які правила поведінки існують, можна погратися з нею «у школу». Учнями можуть бути улюблені іграшки, вчителями – батьки чи сама дитина, по черзі. Запропонуйте «тривожні ситуації» - поясніть, як привітатися, коли заходиш до класу, як піднімати руку, щоб відповісти на запитання, коли і чому вчитель робить зауваження, як відпроситися у туалет під час уроку, і т.п. Особливо це важливо для тих дітей, котрі не відвідували дитячий садок або заняття з підготовки до школи. Як правило, діти швидко звикають гратися «у школу», і процес гри приносить їм задоволення, відтак знижує тривожність, що пов'язана зі вступом до школи, і виникає позитивне ставлення до неї. Треба бути особливо настороженим, коли малюк зовсім відмовляється погратися «у школу». Це свідчить про те, що у вашої дитини з образом школи вже пов'язані досить сильні негативні емоції.2. Частіше розповідайте малюкові про щасливі миті своїх шкільних років.Це сприятиме зняттю тривожності, яка пов'язана зі школою.3. Допоможіть дитині одержати інформацію про школу.Це дасть їй змогу не розгубитися (від невідомого можна очікувати щось неприємне).4. Пересвідчіться, що дитина знає своє власне прізвище, ім'я, по батькові, номер телефону, адресу, імена батьків.Дитина буде впевнена, що ця інформація не дасть їй «загубитися» у великій школі.5. Вчіть дитину етикету власним прикладом.Добре, якщо вона засвоїла слова ввічливості і використовує їх у повсякденному житті. Це допоможе їй встановлювати добрі стосунки з оточуючими. 6. Вчіть адекватно реагувати на невдачі та програші. Допоможіть впоратися з розчаруванням після програшу в грі, запропонуйте потренуватися та спробувати виграти. Відзначайте кожен незначний успіх, підбадьорюйте, проаналізуйте, як поставилися до програшу інші діти, якими різними можуть бути реакції. 7. Привчайте складати свої речі. Успіх дитини залежить і від уміння організовувати своє робоче місце. Підготуйте вдома для майбутнього першокласника: стіл, стілець, книжкову полицю та вимагайте, щоб свої «шкільні» речі (книжки, ручки, зошити, олівці, альбоми для малювання тощо) він складав самостійно. 8. Привчайте до самостійності та самообслуговування. Навчіть самостійно вдягатися і роздягатися, охайно складати свій одяг (це знадобиться під час перевдягання на уроці фізкультури, хореографії, прогулянки), стежити за своїм зовнішнім виглядом. Але не лякайте школою – «не навчишся вдягатися, підеш о школи, там тобі. . . !» 9. Намагайтеся «звичні речі» перетворити на «ігрові завдання». Якщо дитина допомагає вам на кухні готувати обід, розповідайте їй про основні одиниці маси і об'єму. Під час покупок в магазині – попросіть її покласти у корзину певний набір продуктів, але не повторюйте це прохання двічі. Ідучи вулицею, звертайте увагу на рекламу, назви магазинів, відшукуючи знайомі букви, рахуйте дерева, квіти, машини, будинки, називайте кольори тощо. 10. Намагайтеся відповідати на всі запитання малят. У цьому віці малеча має майже біологічну потребу у пізнанні довкілля. Тому намагайтеся уникати фраз «потім дізнаєшся», «у школі розкажуть», і т.п. Почніть розповідати те, що ви знаєте, закінчуючи тим, що «у школі ти про це дізнаєшся більше».
МОДЕЛЬ ВИПУСКНИКА ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ • Сформовані базові якості особистості. • Фізичне, психічне, морально-духовне здоров'я. • Компетентність у сферах життєдіяльності. • Збалансованість прагнення до самореалізації, саморозвитку і самозбереження. • Сформованість цілісного бачення світу. • Володіння елементарними формами саморегуляції поведінки і діяльності. • Розвиненість почуттєвої сфери. • Елементарні форми логічного мислення. •Оптимістичне ставлення до життя. • Віра у власні можливості. • Володіння раціональними способами самоорганізації. • Розвиток уяви як передумови креативності. • Здатність здійснювати найпростіші форми контролю власної діяльності. • Загально-навчальні вміння і навички: • організаційні; • загальнопізнавальні; • загальномовленнєві; • контрольно-оцінні.
У родині дитина з особливими потребами... Дитині з особливими потребами потрібна ваша допомога. На кого ж їй ще сподіватися, як не на вас? Допоможіть їй, ким би ви їй не були: батьком, матір'ю, дідусем, бабусею, сестрою, братом, дядьком, тіткою, сусідом або просто перехожим. Зробіть, що в ваших силах, щоб дитина відчула себе звичайною нормальною дитиною. Пропонуємо практичні поради із виховання особливої дитини в родині, хоча в кожному конкретному випадку їх підкажуть педагоги і ваше батьківське серце. Ми не нав'язуємо нікому своїх висновків, але будемо раді, якщо вони комусь допоможуть. Коли в сім'ї виховується дитина з особливими потребами, потрібно: 1. Створити умови, щоб дитина не почувалася збитковою. Потрібно ставитися до неї як до рівні, не потурати та надмірно не опікувати. Їй не потрібні ваші подачки, не потрібна ваша жалість. Їй потрібні увага, допомога в подоланні наслідків інвалідності.2. Виробляти ССК (самостійність, самозабезпечення, контактність), щоб дитина не була тягарем для навколишніх. Пам'ятайте: жалість до дитини принижує її гідність.3. Зміцнювати організм дитини всіма доступними методами і обов'язково особистим прикладом. Гарантуємо взаєморозуміння з дитиною на цьому поприщі, поліпшення самопочуття, оздоровлення сімейного клімату, зняття стресів, зменшення кількості конфліктів.4. Ділитися своїм горем з людьми. Усміхатися, бути контактними. Сіяти навколо добрі зерна, і вони зійдуть. Зійдуть тоді, коли життя зігне вас до землі і вам здасться, що все ви робите не так, що життя – суцільний ланцюг невдач, що це доля покарала вас такою дитиною. Хороших друзів не забувають. А ми віримо, що ви друг хороший.5. Не відмовлятися від спроби вплинути на стан здоров'я (у розумних межах, звичайно), щоб потім не було каяття, що ви цього не зробили.6. Викорінювати погані звички, неприємну для навколишніх манеру поведінки, егоїстичні вияви. Діти – дуже суворі, і виділення з маси не допускають. Те, що вони можуть пробачити звичайній дитині, вони не простять дитині з особливими потребами.7. Навчити дитину розуміти довколишніх, щоб уникнути неприємних і гострих ситуацій.8. Фіксувати враження дитини, щоб потім можна було їх повторити, відтворити. Ви показали дитині автобус, а він взяв і рушив. А разом з ним і поняття автобус. Для цього потрібно запастись блокнотиком, олівцем або ручкою. Підійдуть і невеличкі аркушики паперу. Занотовуйте чи малюйте все, що бачить дитина.9. Навчитися зберігати спокій і холоднокровність у громадських місцях. Приміром, гортанні звуки глухих привертають увагу навколишніх. Буває, що деяких матусь це просто шокує і вони накидаються на дитину. А дитина хотіла подати якусь інформацію і не розраховувала на таку відсіч. Починається з'ясування стосунків при небажаних глядачах. Але ж можна було уникнути публічного конфузу, нагадавши дитині, що вона знаходиться в громадському місці (приміром, прикласти палець до губ).10. Робити регулярні записи, найкраще у щоденнику, у яких у яких фіксувати поведінку дитини, пророблену роботу тощо, щоб потім проаналізувати помилки, дати правильну інформацію лікареві, педагогові, логопедові й самому зробити правильний висновок. Не зайвою буде й особиста справа дитини з дублікатами медичних довідок, аудіограм тощо.11. Приділяти постійну увагу розумовому розвитку дитини. Починати це робити із дня народження або ще в утробі матері, або до зачаття (тобто з виховання батьків).12. Вірити в досягнення бажаного результату. Приступати до занять треба не лише з бажанням, але й з упевненістю.
"Без хороших батьків немає хорошого виховання попре всі школи, університети". (І. Кармазин)
Заняття - гру можна провести в місці відпочинку, на природі, йдучи до дитячого садка тощо.
СКІЛЬКИ СЛІВ ПОВИННА ЗНАТИ ДИТИНА? Словник кожної людини поділяється на пасивний та активний. Активний словник охоплює слова, які мовець не тільки розуміє, а й повсякденно використовує. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник -це слова, які мовець розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний. Активний словник малюка постійно збільшується. Кількість слів, якою користуються діти насамперед залежить від віку, а також від рівня розвитку дитини. За норму вважаються наступні показники: 3 роки - 1000 слів; 4 роки - 1540 слів; 4,5 роки - 1870 слів; 5 років - 2072 слова; 5,5 років - 2289 слів; 6 років - 2589 слів; 7 років - 3500 -4000 слів. У дорослої людини активний словник нараховує 6-8 тисяч слів.
ПОРАДИ БАТЬКАМ 1. Уважно ставтеся до занять вашої дитини. Ваша відповідь на запитання має бути чіткою, доступною та зрозумілою для малюка. 2. Спонукайте дитину до запитань. 3. Якомога більше розмовляйте з дитиною. 4. Систематично проводьте ігри в слова «Хто більше знає слів?», «Назви який...», «Скажи, як...», «Що означає слово?», «Скажи, коли ...», «Скажи, звідки…», «А якби...», «Придумай слово». 5. Не забувайте доречно вжити прислів´я, загадати загадку 6. Стимулюйте дитину до пригадування окремих рядків віршів, пісень. 7. Обов´язково поясніть дитині кожне незрозуміле їй слово, у присутності дитини вдайтесь до словника. 8. Якщо ваша п´ятирічна дитина неправильно вимовляє звуки, обов´язково зверніться до логопеда. 9. Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною. Пам´ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини у сім´ї є мати, батько, дідусь чи бабуся. 10. Ваша мова є взірцем для наслідування дитини. Саме тому вона завжди має бути правильною. 11. Придбайте словники. Вони стануть вашими порадниками у вихованні культури мови у вашої дитини. 12. Придбайте репродукції картин , читайте дитині книжки, вчить її переказувати. 13. Привчайте дитину слухати дитячі та музичні передачі, дивитися діафільми. 14. Тривалість перегляду дитиною телевізійних передач не повинна перевищувати 30 хвилин на добу та 2 - 3 разів на тиждень.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ, ДІТИ ЯКИХ НАВЧАЮТЬСЯ У СПЕЦГРУПІ Створення спеціальних умов для дітей, які навчаються у спецгрупі є обов’язковим. Це пов’язано з тим, що ритми повсякденного життя цих дітей більш насичені, ніж у їх однолітків із загальних груп дитячого садка. Батькам перед укладанням дітей до сну пропонується проводити з ними обов´язкові оздоровчі процедури (підгодовувати оздоровчою їжею, вітамінним коктейлем) та виконувати артикуляційні вправи (із серії завдань логопеда). У вихідні та святкові дні, коли діти не відвідують дитячий садок після ранкової фізичної гімнастики та перед обідом (під час заспокійливих ігор) обов´язково проводити десятихвилинну корекційну гімнастику, до якої включати артикуляційні вправи, пальцевий ігротренінг. Успіх у роботі з дітьми залежить від тісної взаємодії батьків з вихователями групи, які працюють у корекційно-виховному та загальноосвітньому напрямках, логопедом, практичним психологом та іншими спеціалістами ДНЗ. Основними завданнями батьків у цій роботі є:
Успішність розумового виховання дитини залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід пояснити, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи. Без залучення батьків до розвитку власної дитини, контакту їх з фахівцями корекція мовлення неможлива. Для цього корекційними педагогами використовуються такі форми взаємодії з батьками. 1. Батьківські збори. Інформаційно-тематичні збори проводяться у вересні, січні, підсумкові — у травні. На зборах логопеди знайомлять батьків з нормативними документами, програмами та їх змістом, із організацією діяльності спеціалістів у групі, із результатами роботи (чого навчились, труднощі та перешкоди у корекційному процесі). 2. Логопедичний куточок для батьків, влаштований у приймальній кімнаті, складається з ´ матеріалів для практичного використання вдома та під час занять із дітьми, різноманітних професійних (логопедичних, психологічних) консультацій. Інформація оновлюється один-два рази на місяць. 3. Індивідуальні консультації логопеда. Один раз на тиждень (у вечірні години) логопед надає батькам індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини. Як правило, спочатку ініціатором тісного спілкування з батьками виступає логопед, але підвищення рівня педагогічних знань допомагає батькам усвідомити і сформулювати запитання до логопеда, пов´язані з розвитком дитини. 4. Батьківські лекторії «Школа слухняного язичка», один раз на місяць. На цих зустрічах даються практичні рекомендації щодо того, як стимулювати мовний розвиток дитини, розвивати артикуляційний апарат, демонструються відповідні відеоплівки. Практичні заняття у «Школі слухняного язичка» дають можливість познайомити батьків із деякими напрямками і прийомами роботи з дітьми-логопатами, продемонструвати успіхи окремих родин, викликати інтерес батьків до діяльності корекційних педагогів. 5. Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з´ясувати, чи задоволені вони корекційно-виховним процесом. 6. «Скринька запитань» практикується педагогами дошкільних установ уже багато років. Її ´ влаштовують у приймальній кімнаті, і батьки мають можливість анонімно поставити запитання працівникам дитячого садка. Відповідь вони отримують у вигляді консультацій логопеда, психолога, в інформації на стенді чи на батьківських зборах. 7. Ознайомлення батьків із популярними новинками педагогіки і психології за різними напрямками виховання та розвитку дітей. Педагоги створюють у приймальній кімнаті «міні-бібліотечку», книги з якої видаються для прочитання вдома, і батьки мають можливість ознайомитись із новинками педагогічної літератури. Така форма роботи стимулює батьків до пізнання своєї дитини, закономірностей її розвитку, і вони з часом починають купувати своїй дитині різну пізнавальну літературу, яка допомагає і вдома влаштувати своєрідний пізнавальний простір. 8. «Домашні логопедичні зошити» (у двох частинах), які ми пропонуємо використовувати у корекційній роботі з дітьми-логопатами. Зошити складені за лексичними темами для індивідуальної роботи батьків з дитиною, допомагають батькам закріпити набуті дитиною протягом тижня мовні навички та вміння. Використання «Домашніх логопедичних зошитів» у корекційному процесі допомагає логопеду не тільки здійснити аналіз розвитку кожної дитини за час корекційної роботи (наприкінці навчального року), а й налагодити тісний взаємозв´язок між учасниками корекційного процесу (логопед — дитина — батьки — вихователі). Батьки, отримуючи «Домашній логопедичний зошит» із завданням, мають можливість за суботу та неділю виконати з дитиною—логопатом завдання. У понеділок батьки передають зошити вихователю, щоб він мав можливість остаточно закріпити з дітьми вивчене. Матеріал у зошиті подано в цікавій ігровій формі з широким використанням мовних ігор, що дозволяє кожній дитині успішно оволодіти мовними уміннями, з цікавістю спостерігати за особливостями слів, їх використанням у мові. «Домашній логопедичний зошит» допомагає в проведенні цілеспрямованої роботи з розвитку мислення, уваги, пам´яті кожної дитини на основі лексичної теми. Для цього використовуються спеціальні завдання на виявлення ознак схожості й відмінності між предметами; виявлення зайвого предмета; об´єднання різних предметів у групи; знаходження серед групи предметів однакових; виявлення логічних невідповідностей у малюнках. «Домашній логопедичний зошит», на наш погляд, має стати книжечкою для самої дитини. Рекомендуємо батькам постійно вклеювати до зошиту малюнки, зроблені дитиною, інші поробки. І тоді цей зошит стане засобом збирання робіт, що надасть змогу побачити динаміку розвитку дитини.
ВАДИ МОВЛЕННЯ, ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА УСУНЕННЯ У процесі формування правильної вимови вихователь виявляє дітей, яким потрібна допомога спеціаліста-логопеда. Найчастіше спостерігаються такі види порушень звуковимови як невміння вимовляти той чи інший звук, заміна одного звука іншим тощо .У дошкільному віці найчастіше зустрічаються фізіологічні´ ( вікові) порушення звуковимови, які за нормачьних умов самостійно виправляються .Є випадки патологічного ( механічного і функціонального ) порушення звуковимови ,обумовлені різними причинами.Механічна дислалія може залежати від порушення кісткової та м"язової будови периферійного мовленнєвого апарату. Ці порушення можуть бути вродженими та набутими . Вродженні дефекти периферійного мовленнєвого апарату: розщілина верхньої губи, щелепи, м"якого та твердого піднебіння ; масивні і короткі під´язичні перетинки ; зміна форми і відносиш величини щелепи , патологічне розміщення і форма зубів верхньої і нижньої щелепи.Набуті дефекти периферійного мовленнєвого апарату є наслідком роздроблення кісток і розриву м"язів (з появою рубців ) в результаті травм .Ці порушення можуть виникати в будь-якому віці . Прикладом функціональної дислалії є випадки , коли неправильна вимова маленької дитини не тільки не виправляється , а навіть культивується : батьки та оточуючі наслідують мову дитини , "сюсюкають " ; чи коли на формування правильної вимови дитини впливає її затримка в психічному розвитку.При правильній і систематичній роботі з формування звуковимови у дії сії Фізіологічна, функціональна а іноді й механічна дислалія повністю виправляється до 5-6років. Якщо в 5-річної дитини відмічаються дефекти звуковимови, виникає необхідність занять з логопедом . |
